У видавництві Magenta Art Books видали п’єсу-феєрію Лесі Українки «Лісова пісня». Про це Читомо повідомила редакторка видання, директорка видавництва Alemak Ольга Чичинська.

Книжка вийшла друком у видавництві Magenta Art Books, заснованому артконсультанткою, юристкою, викладачкою «Основ артбізнесу» в Українському католицькому університеті Оленою Грабб.

Вона розповіла, що ідею видати «Лісову пісня» у 2021 році запропонував професор економіки Стамбульської політехніки Сінан Ертемель. «Він великий шанувальник українського балету, конкретно Київського театру опери та балету. Через тодішню очільницю Стамбульської резиденції для художників – Поліну Сьомочкіну – мою подругу, він зателефонував та попросив допомоги у перекладі лібрето для постановки балету “Лісова пісня”. Аргументував тим, що для іноземної публіки важливо знати сюжет, а пояснити Лісову пісню ніяк на словах не вдається, адже присутні фантазійні та фольклорні елементи. Я подумала, що якщо вже є балет в Туреччині, то повинна бути і книжка. Крім того, якщо перекладач зможе перекласти лібрето, то було б чудово перекласти всю книгу. Адже турецька публіка купує та вивчає літературу країни – агресора. І це завдяки тому, що є переклади класики, які вивчаються в школах та університетах», — розповіла Грабб.

За її словами, пошук перекладача тривав довго, а мета виходу книжки була просвітницькою, а не комерційною (гонорар за переклад пропонував Сінан Ертемель).

«Одного дня, коли ми вже втомилися від численних відмов, і, здавалось, прийняли той факт, що наш задум завідомо провальний, я у відчаї написала тодішньому генеральному консулу України в Стамбулі, пану Олександрові Гаману, що ця місія неможлива, і попросила про допомогу. Наступного дня перед нами постав молодий і надзвичайно колоритний турок-месхетинець на ім’я Іскандар Османов. Представився, як теолог, мусульманин, філософ. Пив чай із паном Сінаном, розмовляв вільною турецькою. Тоді повернувся до мене та заговорив літературною українською мовою без жодного акценту», — додала Грабб.

За її словами, Іскандар Османов працював над перекладом 2 роки поспіль та ставив виставу із невеличкою театральною спільнотою. Редакторка Ольга Чичинська працювала над римуванням поетичних рядків та поясненням особливостей українського фолькльору.

Після початку повномаштабного вторгнення робота над виданням ускладнилася, команді довелося працювати в різних умовах: «Дизайнер у перервах, коли було світло, редакторка в Дніпрі в ледве теплій квартирі під звуками вибухів та ворожих дронів, ілюстраторка в Києві у найгарячішу фазу зими 2022 року».

Дизайнер видання — Олег Дячок, ілюстрації — Ave Libertatemaveamor.

Наразі турецькомовний переклад п’єси є на Амазоні та навіть в українських книгарнях.

«Ми спілкувались з багатьма видавництвами Туреччини. Проте без освітньої роботи з роз’яснення української класики нас лиш запитували, чи Лариса Петрівна Косач зможе приїжджати на відкриття. У цей момент я зрозуміла, що однією комерцією ми не потягнемо таку велику освітню роботу та звернулась за допомогою до Асоціації Подружжя Українських Дипломатів, та зокрема до дружини колишнього Надзвичайного та Повноважного Посла України в Турецькій республіці, пані Тетяни Сибіги, яка сердечно відгукнулась. Зараз цю місію продовжують інші дипломати, які також радо відгукнулись, зокрема хочу виразити щиру подяку подружжю Романа та Людмилі Недільських, які знайшли час на тепле спілкування та велику підтримку», — підсумувала засновниця видавництва та закликала українських громадян у Туреччині поширювати нашу літературу в турецькому перекладі.

ОЛЕСЯ БОЙКО

Інф. chytomo.com